Сторінка для батьків

Батьківські лінощі
Поради батькам!

Які небезпеки чекають на дитину в інтернеті?



Сьогодні інтернет для дитини - така ж велика частка життя, як і життя в школі, відпочинок з друзями і батьками. В мережі вона грає в ігри, знаходить нових друзів, вивчає світ, тому цифровізація змінила все наше життя. Інтернет надав чимало можливостей для розвитку та самовдосконалення як дорослим, так і дітям. Але разом із тим, він приховує в собі безлич небезпек.
        Однією з них є кібербулінг, визначають наступні його види:

- Сталкінг - переслідування;
- Кетфішінг - обман за допомогою фальшивої ідентичності;
- Реттинг - контроль гаджетів без дозволу;
- Слеминг - втягування спостерігачів до ситуації булінгу.

Що робити, якщо дитина страждає від кібербулінгу?

- Поговорити та підтримати дитину;
- Поговорити з кривдником;
- Пояснити, що продовжувати розмову, якщо продовжуються образи, не можна;
- Відправити скаргу на користувача - булера;
- Зібрати докази та скриншоти.

Секстинг - це відправлення інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв'язку. Це явище набирає великих обертів між підлітків. Діти відстежують сесуальність, для підлітків це цікаво. Відправляючи свої інтимні фото, діти розраховують на бажані коментарістосовно зовнішності та фігури, таким чином вони підіймають свою самооцінку. В інтернеті люди  схильні набагато швидше довіряти, ділитися оголеними світлинами та йти на зв'язок з незнайомцями. Їм здається, що в цьому немає загрози, тому в онлайні люди готові на більш ризикові кроки, ніж ті, які зробили би в офлайні. Всього за 18 хвилин незнайомець завойовує довіру дитини. Батькам краще не дивитися не оголене фото свого чада, це може негативно вплинути на дитину. У такому випадку краще звернутися за підтримкою до соціальних мереж, аби спробувати видалити фото. За поширення та розсилку порнографічних матеріалів законодавство передбачає покарання до 12-ти років тюремного ув'язнення. 

Онлайн-грумінг - налагодження довірливих відносин з дитиною в інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування, вимагання грошей.

Що робити, якщо ви побачили, що у вашої дитині вимагають інтимні фото?

- Потрібно припинити листування онлайн;
- Зробити скріншоти всій переписки (це буде вагомий доказ);
- Не відправляти гроші та фото;
- Разом з дитиною звернутися до поліції

Що може свідчити про те, що дитина опинилася у небезпеці?


- Вона багато часу проводить онлайн;
- Вимикає, або ховає гаджет;
- Емоційно нестабільна;
- Має сексуалізовану лексику;
- Ви помітили пропажу грошей. 


Статеве виховання: поради батькам

     

Здатність і бажання вести активне статеве життя у підлітків з’являються раніше, ніж настає психологічна і соціальна зрілість. Вступаючи в сексуальні стосунки, підлітки часто не усвідомлюють, а іноді й не знають про можливі наслідки такого кроку. Через це радість відкриття нової грані людських взаємин може захмаритися розчаруванням, фізичним і психологічним дискомфортом, а часто й більш серйозними наслідками – ранньою вагітністю, інфікуванням і важким захворюванням. Важливо пояснити дітям, які дорослішають, що сексуальні стосунки можуть стати джерелом сильних позитивних емоцій, задоволення і щастя тільки в тому разі, якщо вони починаються між двома людьми, які відповідально ставляться до свого здоров’я, одне до одного і можливої появи третьої – їхньої дитини. Підлітки серйозніше сприймають свою сексуальність, якщо усвідомлюють, що з цією сферою пов’язані головні життєві завдання – створення сім’ї та відповідальне батьківство. Послідовне формування у підлітків дорослого ставлення до сексуальності набагато розумніше і ефективніше від заборон, залякування і жорстких обмежень. Заперечення сексуальності як чогось непристойного, небезпечного або неодмінно пов’язаного з проблемами може лише посилити у підлітка бажання спробувати «заборонений плід» чи стати причиною глибоких психологічних комплексів. 
ПРО ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ ПІДЛІТКИ 
Як правило, діти, які виросли в атмосфері уваги, турботи та довіри, а також успішні в навчанні, активні у спорті або творчості, починають статеве життя пізніше за тих своїх однолітків, які відчувають нестачу емоційної близькості і підтримки з боку батьків14 . Проте якою розсудливою і слухняною не була б дитина, необхідно, щоб на порозі статевого дозрівання вона знала: 
-  як влаштована і функціонує репродуктивна система людини; 
- чим небезпечні вагітність у ранньому віці й інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), в тому числі ВІЛ-інфекція; 
-  про сучасні засоби контрацепції і про те, що презерватив, за умови правильного використання, значно знижує ризик настання вагітності і зараження ІПСШ, і що єдиний стовідсотковий спосіб не завагітніти і не заразитися ІПСШ – утриматися від сексуальних стосунків; 
-  про своє право на інформацію про репродуктивне здоров’я, на захист від сексуальних домагань і насильства, про право самій вирішувати, вступати чи не вступати в сексуальні стосунки, і обирати партнера без жодного тиску та примусу; 
-  про неприпустимість насильства в сексуальних стосунках і про відповідальність неповнолітніх за сексуальні насильницькі дії; 
-  про те, що батьки готові допомогти і підтримати дитину в будь-якій ситуації, а також про спеціальні медичні установи для підлітків, куди вони можуть звертатися самостійно.

Джерело: Батькам підлітків: відверта розмова про статеве виховання



ЩО РОБИТИ?

Словами не можна описати, як це боляче, коли твоя дитина приходить зі школи вся в сльозах, але не менш важко, коли дити­на весела і щебече, як пташка, а ось учитель щоразу робить їй зауваження, і ці зауваження здебільшого справедливі.
«Бився, крутився на уроці, грубо розмовляв зі старшим» — нікому не хочеться почути таке про свою дитину. Проте що роби­ти, якщо ви все ж таки почули?
Перш за все — не зневірятися і не ставити на собі й на дити­ні тавро «невдаха». «Шкільні хулігани» — це нерідко діти, які відзначаються сильними емоціями, хорошою уявою, активною життєвою позицією, твердою волею. Вони можуть багато чого досягнути в житті, якщо тільки навчаться використовувати свою енергію з мирними намірами. При цьому також часто це — діти із заниженою самооцінкою, тому що вони постійно чують докори і погрози, а кожна невміла спроба вирватися із замкненого кола загального несхвалення тільки додає їм неприємностей. Цим дітям як повітря необхідні любов і дієва допомога.
Що ж ви можете зробити?
 1. Поговорити з дитиною про її почуття. Як правило, якщо ви після чергової «пригоди» запитаєте у дитини: «Як же це відбулося? Чому ти так учинив?» — ви не почуєте нічого виразного у від­повідь. Просто для дитини все відбулося дуже швидко. Вона почала діяти, не усвідомивши до кінця, що відбувається. Тому вам потрібно повернутися до цього моменту і допомогти дити­ні усвідомити ті емоції, які штовхнули її на поганий вчинок: «Ти, напевно, дуже розсердився», «Ти злякалася і не знала, як повестися», «Тобі було дуже нудно і хотілося якось себе роз­важити». Дайте дитині висловитися, хай розповість про те, що вона пережила. Наприклад, якщо семирічна дівчинка схопила на уроці зошит сусідки по парті та розірвала його на шматки, спершу повірте їй, коли вона розповідає, як сусідка її дражни­ла. Цілком імовірно, що так і було, а ваша довіра та підтримка потрібні дитині, щоб самій засудити свою поведінку.
2.    Розставити межі. «Ти маєш право злитися, якщо тебе драж­нять. Але рвати чужий зошит — дуже безглуздо. Якщо твоя сусідка ніяк не бажала дати тобі спокій, ти мала підняти руку і попросити вчительку вас розсадити».
3.    Поговорити з дитиною про почуття інших. Можливо, ця дівчин­ка теж чимось засмучена. Коли людина засмучена, вона часто завдає неприємності іншим. Це дуже погано, але не всі люди можуть помітити це й зупинитися. Швидше за все, для вашої дитини почуття інших людей — це «терра інкогніта». У віці 6—9 років багато дітей ще не «виросли» з природного дитячого егоцентризму. Проте якщо ви демонструєте дитині приклад того, як можна розуміти причини вчинків інших людей і про­щати їх, ви допомагаєте їй дорослішати.
4.    Допомогти дитині розумітися зі скривдженим і вибачитись, а також захистити свої права. «Пробач мене, що я порвала твій зошит. Ось тобі новий. Але й ти, будь ласка, не дражни мене більше. Я не хочу, щоб ми весь час сварилися».
5.    Стежити за шкільними успіхами дитини. Замкнене коло: «дві­єчник — хуліган» — найгірше, що може трапитися з дитиною в початковій школі. Наслідки цього ви й дитина можете потім розплутувати все життя.
6.    Схвалювати дружбу дитини з однокласниками.
7.    Контролювати поведінку дитини, коли ви разом (домовтеся про умовний знак, який ви можете подати дитині, якщо відчуєте, що вона чинить погано).
8.   Звертати увагу дитини на наслідки її вчинків. «Бачиш, коли ти не можеш себе стримати, ти кривдиш своїх друзів. Так ти ризикуєш зовсім втратити їх». Якщо дитина відповість: «Ну й гаразд! Не дуже й хотілося!», спокійно заперечте: «Неправда. У тобі зараз говорить образа. Я бачу, як тобі подобається грати з Іванком. Просто ти боїшся його втратити. Але ти можеш вибачитися і виправити становище».
9.   Дати дитині хороший приклад. Розповідайте їй про те, як ви з успіхом виходили з важких ситуацій. «Знаєш, сьогодні в авто­бусі одна жінка на мене накричала. їй здавалося, що я невдало стою і займаю забагато місця. А я їй відповіла: «„А уявіть, що я — дитячий хірург та їду в лікарню, щоб робити операцію. Як ви вважаєте, чи варто на мене кричати або можна ввічливо попросити посунутися?" І вона просто не знала, що сказати».
10.Помічати і підтримувати успіхи дитини в здобутті самоконтролю, навіть якщо ці успіхи незначні. «Ти, здається, дійсно розсер­дився на того хлопчика. Але ти не почав битися, ламати речі, штовхати собаку. Молодець. Звичайно, не слід було й лаятися. Але всьому свій час. Коли ти трохи ще подорослішаєш, ти навчишся висловлювати свій гнів увічливими словами, і тоді твій кривдник все-таки прислухається до тебе».
11.Помічати й заохочувати будь-які успіхи дитини, щоб підтриму­вати її самооцінку на високому рівні.
12.Проводити багато часу з дитиною, демонструвати їй свою любов ласкою, спілкуванням, емоційною підтримкою. Дуже часто агресія — це наслідок відчуття самотності та безвиході. Виявляючи агресію, дитина намагається привернути увагу батьків, нехай навіть негативну.
13.Звертатися по допомогу до фахівців, якщо самі перебуваєте у важкій ситуації. Наприклад, дитина важко переживає розлу­чення батьків, тому її поведінка стрімко погіршується. Мама переживає сильне почуття провини, тому що «позбавила дитину батька», одночасно зростає її роздратування, їй зда­ється, що дитина поводиться так «навмисне», щоб «покарати її». При цьому в глибині душі вона почувається зневіреною та безпорадною і хоче, щоб від неї «нарешті всі відчепилися». Зазвичай, в такому стані вона мало чим зможе допомогти своєму синові — вона сама потребує допомоги.



Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)